Соціальний захист людей похилого віку в епоху глобальних криз

Автор(и)

  • Зоя Вікторівна Непочатенко здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти (доктор філософії), викладач-стажист кафедри економіки, Уманський національний університет, Умань, Україна https://orcid.org/0009-0005-4236-3592

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.19975870

Ключові слова:

соціальна політика, соціальний захист, люди похилого віку, пенсійна система, демографічне старіння, соціальні послуги, держава добробуту, Україна.

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням частоти та масштабів глобальних криз, які суттєво трансформують механізми функціонування систем соціального захисту. Метою статті є виявлення закономірностей впливу різних типів глобальних криз на розвиток систем соціального захисту людей похилого віку та обґрунтування напрямів їх адаптації до сучасних умов в Україні. Методи дослідження базуються на поєднанні історичного, порівняльного та системного підходів. Історичний метод використано для аналізу еволюції пенсійних систем і соціальних механізмів підтримки; порівняльний – для зіставлення реакцій різних країн на кризові явища; системний – дозволив сформувати типологію кризових чинників за механізмами їх впливу на соціальний захист. Результати дослідження показали, що глобальні кризи виступають ключовим драйвером трансформації соціальної політики. Встановлено, що збройна агресія стимулює розширення державних гарантій соціального захисту, економічні кризи виявляють обмеженість приватних механізмів забезпечення та сприяють розвитку систем соціального страхування, демографічне старіння посилює фіскальний тиск і зумовлює перехід до багаторівневих пенсійних моделей, а пандемії актуалізують потребу в децентралізації та цифровізації соціальних послуг. Запропоновано типологію криз за домінуючими каналами впливу, що дозволяє комплексно оцінювати їх наслідки для систем соціального захисту. Визначено, що сучасна ситуація в Україні характеризується поєднанням демографічного, фіскального та інфраструктурного шоків, які взаємно посилюють один одного. Висновки полягають у тому, що підвищення ефективності соціального захисту людей похилого віку в умовах криз потребує диверсифікації джерел фінансування, розвитку інфраструктури соціальних послуг на рівні громад та посилення взаємодії держави з міжнародними організаціями. Обґрунтовано необхідність впровадження накопичувального компоненту пенсійної системи та формування адаптивної моделі соціальної політики, здатної функціонувати в умовах багатовимірних кризових впливів.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-30

Як цитувати

Непочатенко, З. В. (2026). Соціальний захист людей похилого віку в епоху глобальних криз. Здобутки економіки: перспективи та інновації, (29). https://doi.org/10.5281/zenodo.19975870