Інноваційні та цифрові детермінанти конкурентоспроможності галузей економіки в умовах глобальної нестабільності й післявоєнного відновлення

Анотація

Вступ. Глобальна економічна нестабільність, цифрова трансформація, екологічні виклики та наслідки воєнних дій посилюють потребу в переосмисленні чинників конкурентоспроможності галузей економіки України. Особливого значення набувають технологічні інновації, штучний інтелект, Інтернет речей, аналітика даних, екологізація бізнес-процесів, розвиток людського капіталу та адаптивних управлінських моделей. Метою дослідження є систематизація інноваційних і цифрових детермінант галузевої конкурентоспроможності та визначення їхнього впливу на економічну ефективність, стійкість і потенціал післявоєнного відновлення. Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний і міжгалузевий підходи, методи порівняльного аналізу, узагальнення, класифікації, структурно-логічного моделювання та наукового синтезу. Інформаційну базу сформовано з наукових праць, присвячених інноваційному розвитку, цифровізації промисловості, транспорту, аграрного сектору, туризму, готельного бізнесу, IT-галузі та регіональної економіки. Результати. Визначено основні групи детермінант конкурентоспроможності: технологічну інноваційність, цифрову зрілість, ресурсоефективність, екологічну відповідальність, логістичну адаптивність, розвиток людського капіталу, фінансову автономію територій та інституційну безпеку. Встановлено, що використання штучного інтелекту, IoT-систем, інтелектуальної аналітики та цифрових платформ сприяє зниженню операційних витрат, оптимізації маршрутів, підвищенню маржинальності, модернізації виробничих процесів і покращенню якості управлінських рішень. Обґрунтовано, що зелена трансформація, декарбонізація та застосування екологічних матеріалів формують додаткові конкурентні переваги й відкривають нові ринкові можливості. Обговорення та висновки. Запропоновано інтегровану модель галузевої конкурентоспроможності, яка поєднує технологічні, економічні, екологічні, соціальні та інституційні чинники. Її застосування може стати основою для формування політики післявоєнного відновлення, стимулювання інвестицій, підвищення продуктивності та зміцнення позицій українських підприємств на внутрішніх і міжнародних ринках.