Особливості адаптації металургії України до механізму транскордонного вуглецевого регулювання

Анотація

У статті розглянуто механізми адаптації української металургії до вимог системи транскордонного вуглецевого регулювання (СВАМ). Проаналізовано основні виклики, з якими стикнеться галузь у разі її остаточного впровадження (високі витрати на придбання сертифікатів, технологічна відсталість виробництва, логістичні обмеження та ризики втрати конкурентоспроможності). Представлено середні показники емісії вуглецю на тонну продукції, визначено прогностичну оцінку додаткового платежу за викиди CO₂ за типом виробничих потужностей. Наголошується на необхідності впровадження комплексу інстутиціональних (застосування безкоштовних квот на викиди CO₂ за принципом EU ETS) і технологічних (використання DRI – технологій) заходів з метою поступового переходу української металургії на більш екологічні стандарти; зменшення впливу екологічного податку і збереження конкурентних позицій на європейському ринку.  Визначено переваги запропонованих заходів, що дозволить тимчасово зменшити податкове навантаження в рамках CBAM та отримати додатковий перехідний період для адаптації української металургії до екологічних стандартів Європейського Союзу. Підкреслюється необхідність розробки нових логістичних рішень для поліпшення експортних поставок до ЄС, що дозволить знизити витрати на транспортування та розширення торгівельних зв'язків. Зазначається про роль комплексного підходу у вирішенні питання транскордонного вуглецевого регулювання,  який включає співпрацю держави, бізнесу та міжнародних партнерів. Підкреслено, що результати дослідження можуть бути використані для формування державної політики у сфері промислової екології та підтримки експортного потенціалу металургійної галузі. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці комплексної стратегії адаптації української металургії до нових екологічних стандартів, збереженню її конкурентоспроможності та сталому розвитку в умовах глобальних змін.