Інтелектуальний потенціал людського капіталу як фактор забезпечення економічної безпеки держави

Анотація

Стаття досліджує роль інтелектуального потенціалу людського капіталу як системоутворювального фактора забезпечення економічної безпеки держави. Запропоновано авторське трактування інтелектуального потенціалу як ядра людського капіталу, що описує здатність суспільства створювати, відтворювати та застосовувати знання через когнітивні навички, науково-дослідницькі спроможності, креативність, підприємницьке мислення й технологічну адаптивність. Проведено розмежування між інтелектуальним потенціалом як спроможністю та інтелектуальним капіталом як інституціоналізованим активом організацій. Здійснено структурний аналіз економічної безпеки держави з виокремленням місця інтелектуальної складової в інвестиційно-інноваційній безпеці, технологічній суверенності та конкурентоспроможності. Обґрунтовано чотири причинно-наслідкові канали впливу інтелектуального потенціалу на економічну безпеку: інноваційну продуктивність і структурну складність економіки, адаптивність до шоків і кризостійкість, технологічну суверенність як здатність діяти в умовах глобальних ланцюгів вартості, а також якість державного управління й інституцій. На матеріалах оцінок RDNA3, ЮНЕСКО, Global Innovation Index та Eurostat проаналізовано масштаби втрат і загроз інтелектуальному потенціалу України в умовах повномасштабної агресії, зокрема руйнування освітньої та наукової інфраструктури, вимушене переміщення та ерозію фінансування R&D. Показано, що структурні слабкості конверсії інтелектуального потенціалу в інноваційні результати у мирний період були б проблемою розвитку, а у воєнний – стають проблемою безпеки. Визначено стратегічні пріоритети збереження та розвитку інтелектуального потенціалу за логікою «утримати – підсилити – повернути – інтегрувати», включно з євроінтеграційними механізмами участі в Horizon Europe та формуванням інноваційних екосистем як інструментів безпекової економічної політики.