Трансформація бюджетно-боргової політики України в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення

Анотація

Мета: Дослідження спрямоване на виявлення закономірностей трансформації бюджетно-боргової політики України під впливом повномасштабного збройного вторгнення, оцінку поточного стану боргового навантаження та обґрунтування стратегічних пріоритетів управління державним і муніципальним боргом в умовах повоєнного відновлення з урахуванням принципів сталого розвитку та євроінтеграційних вимог.

Методи. У роботі застосовано комплекс методів наукового дослідження: статистичний аналіз — для вивчення динаміки ключових бюджетно-боргових показників за 2021–2026 роки; структурно-функціональний — для розкриття інституційних змін у системі боргового менеджменту; порівняльний аналіз — для оцінки досвіду ЄС та рекомендацій міжнародних фінансових організацій; нормативно-правовий аналіз — для дослідження змін у законодавчому регулюванні боргових лімітів.

Результати. Встановлено, що повномасштабна війна спричинила системну трансформацію державних фінансів: дефіцит бюджету у 2022 році досяг 20% ВВП, частка оборонних видатків — 52,3% у 2023 році, державний борг за підсумками 2025 року перевищив 9 трлн грн (98,4% ВВП), а за прогнозом МВФ у 2026 році сягне пікового значення 122,6% ВВП. Виявлено, що призупинення дії боргового ліміту (60% ВВП) за Бюджетним кодексом, запровадженого з 2021 року, послаблює інституційний контроль над фіскальними ризиками. Доведено ефективність антикризових інструментів боргового менеджменту: реструктуризація єврооблігацій у 2024 році забезпечила номінальне зниження боргу на 37% (близько 9 млрд дол.), а реструктуризація ВВП-варантів у грудні 2025 року дозволила уникнути потенційних виплат у розмірі 6–20 млрд дол. до 2041 року. Визначено, що місцевий вимір боргової політики характеризується законодавчою асиметрією: понад 1060 сільських та селищних громад позбавлені права на запозичення, що гальмує збалансований розвиток територій. Обґрунтовано потенціал зелених облігацій та ESG-орієнтованих боргових інструментів для залучення ресурсів повоєнного відновлення під нижчі відсоткові ставки.

Висновки. Результати дослідження свідчать про необхідність впровадження комплексної стратегії боргової стійкості, що передбачає: поетапне відновлення фіскальних правил та перехід до середньострокового бюджетування; диверсифікацію джерел запозичень через розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів; пріоритетне спрямування позикових коштів на інвестиційні цілі через бюджети розвитку; вирівнювання прав місцевих громад на запозичення; інтеграцію принципів сталого розвитку у боргову стратегію відповідно до цілей SDG та вимог євроінтеграції.