Промисловий туризм у системі реконструкції економічної суб’єктності громад у повоєнний період

Анотація

У статті здійснено наукове осмислення промислового туризму як стратегічного інструменту реконструкції економічної суб’єктності громад у післявоєнному періоді. В умовах масштабної руйнації промислової, соціальної та інституційної інфраструктури внаслідок збройної агресії рф постає завдання не лише фізичного відновлення територій, а й переозначення локальних ідентичностей, формування нових точок економічного тяжіння та утвердження громад як повноцінних суб’єктів просторового розвитку. Промисловий туризм у цьому контексті розглядається не як маргінальний сегмент культурної політики, а як багатовимірна платформа для поєднання пам’яті й інвестицій, креативної економіки й соціальної інтеграції, локальної ініціативи й державної стратегії.

У ході дослідження проаналізовано трансформацію поняття економічної суб’єктності в умовах війни, виокремлено ключові функції промислового туризму як інструменту символічного та економічного перезавантаження громад, охарактеризовано умови формування інвестиційної життєздатності цієї сфери на регіональному рівні. Особливу увагу приділено сценарному моделюванню розвитку промислового туризму, яке представлено в чотирьох варіантах - інерційному, базовому, кооперативному та інноваційно-інституційному. Виокремлено п’ять ключових векторів, реалізація яких у межах базового сценарію створює передумови для переходу до сталих і динамічних моделей зростання.

Сформульовані висновки засвідчують, що промисловий туризм, за умов належної інституціоналізації, кадрового забезпечення, соціального діалогу й цифрової підтримки, може стати не лише елементом турпропозиції, а стратегічним ресурсом для відновлення суб’єктності громад, які втратили не лише інфраструктуру, а й відчуття економічної цілісності та майбутньої перспективи.