Теоретичні основи стратегічного управління як важливого інструмента розвитку аграрних підприємств

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребою комплексного аналізу зовнішнього середовища, що дозволяє оцінити його стан і перспективи розвитку, що, у свою чергу, дає змогу узгодити внутрішній стан підприємства з потребами ринку, стратегічними цілями та можливостями.  Важливим аспектом є врахування узгодженості рівнів та об’єктів стратегій розвитку для при проведенні цілеспрямованої політики стратегічного управління.

Мета дослідження – удосконалити теоретичні засади стратегічного управління розвитком аграрних підприємств.

Результати дослідження свідчать про необхідність стратегічного управління, спрямованого як на створення, так і на зміцнення конкурентних переваг аграрного підприємства як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, що досягається шляхом визначення та реалізації пріоритетних напрямів розвитку, які інтегруються в національну економічну стратегію, державну стратегію регіонального розвитку, а також стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій.

Відмінності між стратегічним, тактичним та оперативним управлінням дозволяють чітко розмежувати їхні функції, водночас забезпечуючи їхню взаємодію та взаємне підсилення на основі системного підходу. У сфері державного та регіонального управління агропромисловим сектором ці аспекти набувають особливої значущості, враховуючи специфічні особливості галузі та необхідність узгодження національних і регіональних пріоритетів розвитку.

Стратегічне управління аграрними підприємствами базується на комплексному аналізі сильних і слабких сторін, враховуючи взаємозв’язок з факторами зовнішнього середовища. Важливим аспектом є оцінка ступеня впливу змін одного фактора на інші, складності системи взаємодіючих елементів, а також динамічності та невизначеності інформації про зовнішнє середовище, що дозволяє підприємствам приймати обґрунтовані стратегічні рішення з урахуванням стратегій розвитку макро- та мезоекономічних рівнів.

Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні наукових підходів до розвитку аграрних підприємств як об’єкту стратегічного управління.