Трансформація безпекової парадигми НАТО та бюджетно-фінансова адаптація до загроз нового типу

Анотація

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні трансформації безпекової парадигми НАТО в умовах загроз нового типу загалом та кіберзагроз – зокрема. У статті розглянуто кіберзахист як ключовий елемент стратегії стримування та оборони НАТО. Визначено нові вимоги до захисту критичної інфраструктури країн-членів Альянсу. Акцентовано увагу на стрімкому зростанні кількості кіберінцидентів із політичним підтекстом у глобальному масштабі. Проаналізовано динаміку кількості кібератак із політичною складовою у світі (урядові установи, виборчі системи, енергетичні платформи, інформаційні канали впливу). Визначено зростання ролі гібридних інструментів впливу, зокрема інформаційно-психологічних операцій (ІПсО), як одного з ключових векторів

дестабілізації демократичних режимів. Проведено розподіл кібератак у світових галузяхекономіки. Визначено цілі російських кібератак проти інших країн світу, в тому числі України. Доведено, що російські хакерські угруповання здійснюють численні втручання в урядові системи, телекомунікаційну інфраструктуру та об’єкти енергетики, що підтверджується звітами Microsoft та Recorded Future. Констатовано, що серед головних цілей російських хакерських кампаній залишаються державні установи, які становлять понад 33% усіх атак,що здійснюються російськими угрупуваннями. Розраховано, що понад 80% країн НАТО у 2023р. зазнали хоча б однієї масштабної кібератаки на державні або стратегічні об’єкти. Проаналізовано основні вектори політики кіберзахисту країн-членів Альянсу. Доведено, що в умовах стрімкої гібридизації конфліктів, кібероперації стають інструментом стратегічного шантажу, політичного тиску та порушення інформаційної суверенності, що вимагає від НАТО суттєвого посилення колективного кіберзахисту. Визначено необхідність створення та основні засади діяльності Інтегрованого центру кіберзахисту НАТО.