Податкове регулювання з метою розвитку людського капіталу на досвіді Великобританії та Франції

Анотація

Метою статті є визначення впливу податкових систем Великобританії та Франції на розвиток людського капіталу та демографічну стійкість, а також обґрунтування можливостей адаптації їхніх ефективних податкових механізмів до українських реалій у період демографічної кризи та повоєнного відновлення. У дослідженні використано методи порівняльного аналізу, структурно-логічного узагальнення, економіко-демографічної інтерпретації та кількісного моделювання податкового навантаження для різних типів домогосподарств. Джерельною базою дослідження стали законодавчі документи, офіційні податкові посібники, наукові публікації та аналітичні матеріали британських і французьких державних органів.

У результаті встановлено, що британська модель оподаткування ґрунтується на прогресивній шкалі ставок та системі трансфертів (Child Benefit, Tax-Free Childcare, UniversalCredit), що забезпечує помірний рівень перерозподілу доходів та підтримку домогосподарств із дітьми. Натомість французька модель характеризується високим рівнем соціальної орієнтованості завдяки застосуванню сімейного коефіцієнта (quotient familial), який дозволяє коригувати податкове навантаження залежно від структури сім’ї та забезпечує значне зменшення податку для багатодітних домогосподарств. Проведені прикладні розрахунки демонструють суттєву різницю податкового тягаря при однакових доходах сімей із різною кількістю дітей, що підкреслює ефективність французького механізму у стимулюванні фертильності та зменшенні дитячої бідності.

Зроблено висновок, що Україна, яка застосовує систему плоских ставок, недоотримує потенціал соціально орієнтованого оподаткування та не створює достатніх стимулів для підтримки родин з дітьми. Обґрунтовано доцільність упровадження елементів прогресивного оподаткування, перегляду податкових пільг на утриманців та адаптації сімейного коефіцієнта, зокрема шляхом підвищення вагових коефіцієнтів для дітей у багатодітних родинах. Запропоновані заходи здатні сприяти зменшенню соціальної нерівності, підвищенню фертильності, формуванню якісного людського капіталу та зміцненню демографічної стійкості України.