Інституційні детермінанти сталого розвитку агропродовольчих ринків України: діагностика пасток та механізми виходу

Анотація

Дослідження спрямоване на розробку комплексної типології інституційних пасток на агропродовольчих ринках та обґрунтування механізмів виходу з них в умовах повоєнного відновлення економіки та європейської інтеграції. Актуальність зумовлена стратегічним значенням агропродовольчого сектору для національної економіки (близько 59% валютних надходжень від експорту) та необхідністю наукового супроводу адаптації до вимог Спільної аграрної політики ЄС. Методологічну основу становить синтез неоінституційної економічної теорії та концепцій соціо-екологічних систем. Застосовано аналітичну рамку, що інтегрує підходи path dependence (залежності від попереднього шляху), концепцію «небажаної резильєнтності» (undesirable resilience), теорію lock-in (замикання) та інституційного бріколажу. Для обґрунтування ієрархії інтервенцій використано методологію «точок важеля» (leverage points). Емпіричну базу сформовано на основі даних Держстату, аналітичних матеріалів UCAB, звітів Київської школи економіки (KSE), індикаторів Світового банку (WGI) за 2019-2024 роки. Ідентифіковано п'ять взаємопов'язаних типів інституційних пасток: сировинну (78% експорту – сировина та первинна переробка, індекс економічної складності ECI = –0,45, втрата 60-70% доданої вартості), технологічну (40-60% імпортного насіння, 65% зносу техніки, 0,3% ВДВ на R&D, деградація ґрунтів), регуляторну (індекс Regulatory Quality 0,31, Rule of Law 0,02, понад 150 змін законодавства щорічно), тіньову (30–35% тінізації сектору, 45% неформальної зайнятості, 60% готівкових операцій) та соціальну (скорочення сільського населення на 15% за 2014-2024 роки, рівень бідності 32% проти 18% у містах, менше 1% фермерів у кооперативах). Доведено системний характер взаємопідсилення пасток через координаційні ефекти, ефекти навчання та мережеві зовнішні ефекти. Встановлено, що війна як «критичний розрив» (critical juncture) створює амбівалентний вплив: посилює соціальну та сировинну пастки, водночас відкриваючи «вікно можливостей» для інституційних реформ через делегітимізацію неефективних інститутів. На основі аналізу досвіду країн ЦСЄ виявлено ризики «інституційного монокропінгу», «залежного капіталізму» та «пастки відповідності» (compliance trap). Розроблено триетапну модель інституційної трансформації: короткостроковий етап 2025-2027 (регуляторна гільйотина, цифровізація, формалізація), середньостроковий 2027-2030 (кластеризація, Національна програма насінництва, precision farming), довгостроковий 2030+ (програма LEADER, кооперативний рух, соціальне підприємництво). Подолання інституційних пасток потребує комплексного підходу з урахуванням їх системної взаємозалежності. Ефективність реформ визначається здатністю адаптувати вимоги acquis communautaire до національного контексту через механізми інституційного бріколажу. Наукова новизна дослідження полягає у: розробці комплексної типології інституційних пасток агропродовольчих ринків в умовах воєнного конфлікту, що інтегрує технологічний, ринковий, регуляторний та соціальний виміри деформацій; обґрунтуванні механізму взаємопідсилення пасток через координаційні ефекти та мережеві екстерналії; концептуалізації війни як «критичного розриву», що створює амбівалентний вплив на інституційне середовище; розробці триетапної моделі трансформації на основі методології «точок важеля». Результати можуть бути використані при формуванні Стратегії розвитку аграрного сектору до 2030 року та забезпеченні досягнення Цілей сталого розвитку ООН (ЦСР 2, 8, 12, 16).