Стратегічне управління закладами охорони здоров’я в Україні: виклики та перспективи

Анотація

У статті досліджено особливості стратегічного управління закладами охорони здоров’я в Україні в умовах системних трансформацій медичної галузі, зумовлених реформуванням фінансування, цифровізацією медичних процесів, демографічними змінами та викликами воєнного часу. Метою статті є аналіз викликів стратегічного управління різними типами закладів охорони здоров’я України та обґрунтування перспективних напрямів удосконалення управлінських механізмів у галузі охорони здоров’я. Для реалізації мети дослідження використано  наступні такі методи, як аналіз часових рядів для оцінки демографічних змін відповідно до звітів Всесвітньої організації охорони здоров’я, структурно-порівняльний метод – для визначення розподілу різних закладів охорони здоров’я у регіональному вимірі, SWOT-аналіз – для узагальнення викликів та перспектив стратегічного управління закладами охорони здоров’я України.

У статті проаналізовано роль обласних, дитячих обласних та міських лікарень як ключових елементів регіональної системи охорони здоров’я та інституційної основи стратегічного управління медичною інфраструктурою. На основі аналізу регіонального розподілу закладів охорони здоров’я виявлено територіальні диспропорції у забезпеченні спеціалізованої медичної допомоги, зокрема у сфері педіатричної допомоги, що впливає на доступність медичних послуг та ефективність маршрутизації пацієнтів. Визначено, що в регіональному розрізі функціонує по 1 обласній лікарні, окрім Рівненської області, де функціонує 2 заклади; по 1 обласній дитячій лікарні, окрім Хмельницької області, де функціонує 2 заклади. На противагу цьому, у Волинській, Дніпропетровській та Полтавській областях відсутні дитячі  обласні лікарні. Найбільша кількість міських лікарень функціонує у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Львівській, Тернопільській та Харківській, а найменша – у Луганській, Запорізькій та Херсонській областях.

На основі SWOT-аналізу визначено ключові переваги, недоліки, можливості та загрози стратегічного розвитку закладів охорони здоров’я України. Встановлено, що сильними сторонами системи є сформована багаторівнева мережа медичних установ, професійний потенціал персоналу та розвиток цифрових інструментів управління, тоді як основними обмеженнями залишаються кадровий дефіцит, нерівномірність ресурсного забезпечення та інфраструктурні диспропорції між регіонами. Окреслено перспективні напрями вдосконалення стратегічного управління, серед яких розвиток госпітальних округів, впровадження інноваційних управлінських практик, цифровізація медичних процесів та посилення міжрегіональної кооперації.