Самоменеджмент як складова управлінської культури працівників вищої освіти

Анотація

Освіта нового століття сприймається суспільством як одна з високих цінностей життя, зростає значущість професійної діяльності та самоменеджменту педагога. Стаття присвячена розгляду та трактуванню поняття «самоменеджмент», актуального для теорії педагогічної науки та практики освіти. Автор досліджує поняття самоменеджменту з різних точок зору та пропонує власне є визначення цього терміна в контексті працівників вищої освіти. Аналізуються концептуальні підходи до самоменеджменту, його цілі та значення. Визначено особливості самоменеджменту як інструменту для розвитку управлінської культури  працівників вищої освіти.

Мета статті полягає у виявленні особливостей самоменеджменту як невід’ємної складової формування управлінської культури працівників вищої освіти та надання рекомендацій для практичного етапу підвищення рівня управлінської культури сучасних науково-педагогічних працівників.

Методи  дослідження. Основи дослідження складає  аналіз, синтез, порівняння, систематизація теоретичних положень і методичних основ щодо проблематики самоменеджменту з метою визначення сутності та структури його. професійного саморозвитку й узагальнення теоретичних і дослідних даних для обґрунтування технології формування готовності до професійного саморозвитку  та самовдосконалення працівників вищої освіти.

У висновках наголошується на важливості значення самоменеджменту, як фундаменту сучасної освітньої парадигми. Працівникові сучасного освітнього комплексу необхідна особистісна та професійна абілітація для внесення коригувань у професійну діяльність та вироблення принципово нової індивідуальної траєкторії. Надані рекомендації для підвищення рівня управлінської культури працівників вищої освіти, націлені на розвиток навичок самоорганізації та самоуправління інтелектуальними та моральними ресурсами, а також на освоєння необхідних умінь у галузі самоосвіти та самовдосконалення. Представлено низку управлінських впливів, які науково- педагогогічний працівник застосовує до себе, щоб привести власну особистість у стан необхідного успішного виконання професійної діяльності.

Результати дослідження можна застосувати у сфері діяльності сучасного освітнього комплексу, під час планування наукво-педагогічними кадрами власного професійного життя,а також під час формуваня программ підвищен якваліфікаціїї у вищій школі.