Моделі цифрової трансформації портової діяльності у світовій практиці та адаптація до умов України

Анотація

У статті встановлено, що цифрова трансформація портової діяльності є ключовим напрямом підвищення ефективності логістичних систем, інтеграції в глобальні транспортні ланцюги та забезпечення конкурентоспроможності українських портів. Актуальність дослідження зумовлена масштабними викликами, які постали перед портовою галуззю України, зокрема в умовах повномасштабної війни, яка значно ускладнила доступ до портів, порушила експортні потоки та спричинила руйнування інфраструктури. У цих умовах упровадження сучасних цифрових технологій, як-от блокчейн, штучний інтелект, цифрові двійники та інтернет речей, визнано критично важливим для оптимізації логістичних процесів, скорочення витрат та відновлення ефективної роботи портів.

Визначено, що метою дослідження є аналіз сучасних моделей цифрової трансформації у світовій практиці, ідентифікація основних проблем цифровізації портів України та розроблення рекомендацій щодо впровадження інноваційних рішень, які сприятимуть їх відновленню та розвитку. У роботі застосовано методи системного аналізу, порівняльного підходу для оцінювання цифрових технологій у міжнародній практиці.

У результаті дослідження виявлено, що основними бар’єрами цифровізації є інституційні, економічні та технічні проблеми. Встановлено, що до них належать: відсутність єдиної національної стратегії цифровізації, недостатність фінансування, низька інвестиційна привабливість галузі, застаріла інфраструктура портів. З’ясовано, що повномасштабна війна суттєво поглибила ці виклики, створивши додаткові перешкоди у вигляді руйнування портів, блокади морських шляхів та логістичних ризиків. Водночас зазначено, що цифровізація відкриває значний потенціал для підвищення прозорості, автоматизації процесів, скорочення впливу людського фактора та зниження екологічного навантаження.

У висновках наголошено на необхідності впровадження комплексної стратегії цифровізації портової діяльності, що включає модернізацію інфраструктури, розвиток цифрових компетенцій персоналу, створення інноваційних платформ для моніторингу та управління логістичними процесами. Рекомендовано приділити особливу увагу стимулюванню інвестицій через державно-приватне партнерство та інтеграцію міжнародного досвіду.

Перспективи подальших досліджень охоплюють розроблення моделей стійкого відновлення портів, детальний аналіз впливу цифрових технологій на соціально-економічний розвиток регіонів та оцінювання довгострокових екологічних ефектів цифровізації портової діяльності. Зазначено, що ці аспекти забезпечать підґрунтя для стратегічного розвитку української портової галузі в післявоєнний період.