Детермінанти розвитку екосистем в глобально-інтегрованому суспільстві

Анотація

Дослідження присвячене виявленню та систематизації детермінантів розвитку соціальних екосистем в умовах глобально-інтегрованого суспільства, що характеризується прискоренням трансформацій та безпрецедентним рівнем складності. Метою статті є формування цілісного методологічного підходу до дослідження динамічної взаємодії цих факторів для розробки ефективних стратегій управління соціальними трансформаціями.Дослідження застосовує теоретичний аналіз, систематизацію та класифікацію детермінантів (технологічних, соціально-економічних та інституційних) для формування цілісного методологічного підходу до вивчення їхньої динамічної та нелінійної взаємодії в соціальних екосистемах глобально-інтегрованого суспільства.

Здійснено типологію технологічних детермінантів (ШІ, Big Data, блокчейн, IoT, цифрові платформи) та систематизовано їх механізми впливу на соціальні екосистеми, що дозволило виявити ключову тенденцію переходу від реактивних до проактивних моделей соціального втручання. Систематизовано ключові соціально-економічні виклики (зокрема, цифрову нерівність, прекаризацію праці, трансформацію вразливих груп) та запропоновано відповідні адаптивні стратегії (програми цифрової грамотності, нові форми соціального захисту), що поєднують технологічні можливості з соціальною справедливістю.

Доведено еволюцію ролі держави від моделі «надавача послуг» до моделі «фасилітатора екосистеми» та обґрунтовано необхідність гібридних моделей мережевого управління; підкреслено визначальну роль інституційної близькості (спільних цінностей) для формування ефективних мереж співпраці між акторами екосистем.

Водночас технологічний прогрес не є рівномірним: він поглиблює соціально-економічні виклики, насамперед цифрову нерівність (яка проявляється у нерівності доступу, навичок та результатів) та прекаризацію праці. Доведено, що цифровий капітал стає четвертим фундаментальним капіталом, що суттєво впливає на соціальну стратифікацію в сучасному суспільстві.

Інституційні детермінанти відіграють визначальну роль, створюючи структурні рамки: держава еволюціонує від «надавача послуг» до «фасилітатора екосистеми», що вимагає переходу до гібридних моделей мережевого управління. Підкреслено зростання ролі недержавних акторів та важливість інституційної близькості (спільних цінностей) для формування ефективних мереж співпраці.

Висновки підкреслюють, що детермінанти перебувають у складній, динамічній та нелінійній взаємодії, створюючи ефекти, які неможливо передбачити ізольованим аналізом. Успішне управління соціальними трансформаціями (гібридизація праці, циркулярна економіка, персоналізація послуг) залежить від інтегрованого підходу, що поєднує технологічні можливості, соціальну справедливість та адаптивні інституційні механізми, забезпечуючи гуманну та інклюзивну систему розвитку.