Цифрові детермінанти розвитку конкуренції в сучасній економіці: макроекономічний аспект

Анотація

Мета статті полягає в обґрунтуванні ролі цифрових детермінант у трансформації конкурентного середовища та формуванні конкурентоспроможності національної економіки в умовах цифровізації, платформізації та зростання значення даних як стратегічного ресурсу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що цифрові технології змінюють не лише інструменти економічної діяльності, а й саму логіку конкурентної взаємодії між суб’єктами ринку, посилюючи роль інновацій, цифрової інфраструктури, людського капіталу, алгоритмів, платформ і здатності економіки інтегруватися у глобальні цифрові ланцюги створення вартості. Методи дослідження охоплюють системний підхід, методи теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, структурно-логічної систематизації та макроекономічної оцінки ролі цифрового сектору в розвитку конкурентоспроможності економіки України. Результати дослідження свідчать, що цифрові детермінанти мають подвійний вплив на конкуренцію. З одного боку, вони сприяють зниженню трансакційних витрат, розширенню доступу до ринків, підвищенню продуктивності, розвитку інновацій та прискоренню обміну інформацією. З іншого боку, цифровізація може посилювати ринкову концентрацію, формувати залежність бізнесу від великих цифрових платформ і створювати нові джерела ринкової влади, пов’язані з контролем над даними, алгоритмами, мережевими ефектами та цифровою інфраструктурою. Практична частина статті зосереджена на макроекономічній оцінці значення телекомунікаційних, комп’ютерних та інформаційних послуг для конкурентоспроможності України. Обґрунтовано, що український ІТ-сектор, попри воєнні ризики та макроекономічну нестабільність, зберігає стратегічне значення як джерело експорту послуг із високою доданою вартістю, валютних надходжень, розвитку людського капіталу та інтеграції України у світову цифрову економіку. Наукова новизна дослідження полягає в авторській систематизації цифрових детермінант конкуренції та розкритті їхнього впливу на конкурентоспроможність економіки через поєднання технологічного, інституційного, інфраструктурного та макроекономічного вимірів. Висновки підтверджують, що цифровізація є не лише чинником підвищення ефективності, а й джерелом нових конкурентних асиметрій, що потребують адаптації державної політики, розвитку цифрової інфраструктури, підтримки інноваційного підприємництва, захисту конкуренції на цифрових ринках і посилення цифрових компетентностей.