«Work-life balance» як інноваційний інструмент підвищення ефективності систем управління персоналом

Анотація

У сучасному бізнес-середовищі спостерігається посилення конкуренції за кваліфіковані кадри та зростання ролі людського капіталу як ключового ресурсу розвитку організацій. Поширення цифровізації та дистанційних форм зайнятості суттєво змінює традиційні підходи до організації праці. У цих умовах баланс між роботою та особистим життям стає важливим чинником збереження продуктивності працівників. Недотримання «Work-life balance» призводить до зростання професійного вигорання, стресу та зниження ефективності праці. Водночас впровадження відповідних HR-політик сприяє підвищенню мотивації та залученості персоналу. Метою статті є дослідження «Work-life balance» як інноваційного HR-інструменту в умовах цифрової трансформації управління персоналом та змін ринку праці. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема системний і структурно-функціональний підходи, які дозволяють розглядати «Work-life balance» як складний елемент системи управління персоналом. Також використано методи аналізу та синтезу для узагальнення теоретичних підходів до управління людським капіталом, порівняльний метод для вивчення міжнародного досвіду країн ЄС та США, а також метод узагальнення для формування висновків щодо впливу політик балансу роботи та особистого життя на ефективність HR-систем. У результаті  дослідження охарактеризовано основні наукові підходи до визначення «Work-life balance». Систематизовано ключові інноваційні HR-інструменти забезпечення «Work-life balance». Зазначено, що впровадження гібридних моделей роботи в країнах Європейського Союзу та США позитивно впливає на ефективність систем управління персоналом. Обгрунтовано, що перспективи розвитку «Work-life balance» в Україні пов’язані з цифровізацією HR-процесів, впровадженням людиноорієнтованих підходів та адаптацією міжнародного досвіду до національних умов.