Еколого-економічна оцінка системи ведення лісового господарства України в умовах зміни клімату

Анотація

Метою дослідження є комплексна еколого-економічна оцінка поточного стану системи ведення лісового господарства України, виявлення основних внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на її стійкість, а також обґрунтування напрямів її вдосконалення з урахуванням сучасних викликів. У процесі дослідження використано такі наукові методи: експертне опитування фахівців лісової галузі для оцінки ефективності програм, рівня адаптації до змін клімату, стану інфраструктури, кадрової спроможності і готовності системи до реалізації стратегічних завдань; стратегічний SWOT-аналіз для визначення сильних та слабких сторін, можливостей й загроз для галузі; графічний метод для візуалізації результатів дослідження; метод аналітичного узагальнення для формування висновків та рекомендацій. Інформаційною основою дослідження є результати анкетування та аналіз статистичної інформації. Результати дослідження свідчать, що система ведення лісового господарства в Україні перебуває на етапі часткової адаптації, з позитивними зрушеннями у сфері сертифікації, цифровізації та стратегічного планування, однак зі значними обмеженнями у сфері моніторингу, інновацій, фінансування й кадрового забезпечення. За допомогою SWOT-аналізу виявлено стратегічні можливості розвитку галузі, пов’язані з розширенням кліматичної політики, інтеграцією до міжнародних вуглецевих механізмів, удосконаленням нормативно-правової бази та післявоєнним відновленням. Обґрунтовано доцільність вдосконалення існуючої методики оцінки збитків, завданих лісовому господарству внаслідок російської агресії, шляхом врахування екосистемних, кліматичних, адаптаційних і прогнозованих втрат. У висновках підкреслено потребу у вдосконаленні управлінських механізмів та нормативно-правової бази, а також підвищенні рівня кваліфікації кадрового потенціалу для забезпечення сталого ведення лісового господарства в умовах змін клімату. Запропоноване вдосконалення методики оцінки збитків може слугувати теоретико-методичною основою для подальшого розвитку політики адаптації до змін клімату в умовах післявоєнного відновлення ведення лісового господарства на постраждалих територіях.