Інституційні ризики та інвестиційні бар’єри інноваційного розвитку оборонної промисловості України в умовах воєнного часу

Анотація

Стаття присвячена дослідженню інституційних ризиків та інвестиційних бар'єрів, що гальмують інноваційний розвиток оборонної промисловості України в умовах воєнного стану. Метою дослідження є комплексне вивчення чинників, які обмежують ефективне функціонування оборонно-промислового комплексу в інноваційній площині, а також формулювання практичних рекомендацій для їх усунення. Методологічну основу дослідження становить системний підхід у поєднанні з порівняльним аналізом, методом експертних оцінок, аналізом статистичних показників і чинних нормативно-правових актів. Додатково застосовано структурно-функціональний аналіз інституційного середовища оборонної промисловості України з урахуванням специфіки воєнного часу. У процесі дослідження ідентифіковано низку ключових інституційних дисфункцій у сфері державного регулювання оборонних інновацій. Серед них — фрагментарність та застарілість нормативно-правової бази, надмірна зарегульованість процедур, слабко розвинені механізми державно-приватного партнерства, а також обмежена координація між науково-дослідними установами, інженерними центрами та виробничими підприємствами. Основними інвестиційними бар’єрами визначено високий рівень воєнних ризиків, нестачу довгострокових фінансових ресурсів, складність дозвільних процедур, а також відсутність стабільних державних гарантій для інвесторів. Встановлено, що на тлі зазначених проблем інституційна неефективність знижує інвестиційну привабливість оборонного сектору України на 30–40% у порівнянні з довоєнним періодом. У висновках обґрунтовано необхідність реформування системи державного управління оборонними інноваціями, зокрема через створення спеціалізованих інституцій для підтримки інвесторів у воєнний час, активізацію державно-приватного партнерства, залучення міжнародних інвестицій і технологічної допомоги, а також модернізацію правового поля у сфері безпеки та оборони. Запропоновано формувати стратегічне бачення інноваційного розвитку галузі з урахуванням новітніх геоекономічних викликів, трансформації глобальних ланцюгів постачання та зміни форм ведення війни в XXI столітті.