Економічна безпека сільських територій в умовах трансформації аграрного сектору та впровадження сталих моделей господарювання

Анотація

Мета. Метою цього дослідження є оцінка того, як трансформації сільськогосподарського сектору та використання моделей сталого ведення бізнесу впливають на економічну стійкість сільських територій у випадку окремих європейських країн. У статті розглядається нагальна потреба сільських економік, що перебувають у процесі структурних змін і зазнають соціально-економічного та природно-ресурсного навантаження, у визначенні стратегій, які зміцнюють економічну безпеку сільських територій. Дослідження ґрунтується на важливості розуміння нелінійних взаємодій між модернізацією та сталим розвитком, а також того, як їх узгоджене поєднання сприяє досягненню стабільних результатів розвитку на регіональному рівні.

Методи. У межах методологічного підходу дослідження побудовано композитні індекси економічної безпеки, трансформації сільськогосподарського сектору та впровадження сталого ведення бізнесу. Нелінійна модель цього типу застосовується до панельних даних для Німеччини, Польщі, Італії, України та Великої Британії за період 2020–2024 років. Контрольними змінними є інвестиції в інфраструктуру, рівень освіти, диверсифікація зайнятості та підтримка політики; включено квадратичні терміни та ефекти взаємодії як модель, що фіксує динаміку порогів та синергетичні ефекти. Для оцінки використовуються узагальнені нелінійні найменші квадрати з фіксованими ефектами та стійкими стандартними помилками, кластеризованими на рівні країни.

Результати. Результати показують, що Німеччина та Велика Британія мають найвищі бали за економічну безпеку сільських районів, значно перевищуючи 76,00 у 2024 році, оскільки їхня інституційна база є сильною, а баланс між технологіями та сталим розвитком в економічному розвитку сприятливий. Схожа ситуація спостерігається для Польщі, Італії (значення становлять близько 67,00–72,00 у 2024 році) та для України (де спостерігалося найдинамічніше покращення індексу у 2020–2024 роках, з 51,46 у 2020 році до 67,77 у 2024 році). Дослідження підтверджує, що ефекти взаємодії між трансформацією та сталим розвитком покращують результати; ізольовані зусилля зменшують віддачу. Їхні вищі показники за всіма модельними показниками узгоджуються з країнами з послідовною, багатовимірною політикою розвитку сільських районів.

Висновки. Нарешті, дослідження емпірично підтверджує, що стратегічні поєднання інновацій, сталого розвитку та інституційної підтримки сприяють підвищенню економічної безпеки сільських районів. Новизна дослідження полягає у використанні змішаного підходу, що поєднує емпіричне (нативне) спостереження з нелінійним економетричним моделюванням, що дозволяє точніше відобразити складність політичних процесів порівняно з традиційними лінійними моделями. Результати надають корисні рекомендації для політиків та агентств розвитку, які розробляють адаптивні, інклюзивні та стійкі стратегії розвитку сільських районів. Автори рекомендують подальші дослідження для розширення моделі на інші регіони та включення кліматичних ризиків і демографічних змінних для подальшого прогнозування та моделювання політики.