Циркулярна економіка в сільському господарстві України: теоретико-методологічні засади та стратегічні напрями розвитку

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребою переосмислення моделі розвитку сільського господарства України в умовах воєнних руйнувань, ресурсних обмежень, високої експортної ролі аграрного сектору та наближення до європейських стандартів сталого агровиробництва. Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад циркулярної економіки в сільському господарстві України та визначення стратегічних напрямів її розвитку. Методологічну основу становлять системний підхід, аналіз ресурсних потоків, інституційний підхід, порівняльний аналіз і змістовий аналіз джерел. У статті уточнено зміст аграрної циркулярності як моделі управління біологічними, матеріальними, енергетичними та поживними потоками; систематизовано емпіричний профіль аграрного сектору України; сформовано методологічну матрицю циркулярної економіки; охарактеризовано зміни екологічних індикаторів і структуру біометанового потенціалу; визначено стратегічні напрями розвитку. Запропоновано інтегровану модель циркулярного аграрного циклу, яка поєднує вхідні ресурси, виробництво, побічні потоки, відновлення вартості, повернення ресурсів, моніторинг і корекцію. Практична цінність результатів полягає у можливості їх використання для формування аграрної політики, регіональних програм перероблення біомаси, розвитку біометану, скорочення продовольчих втрат і підготовки аграрного сектору до європейських вимог сталого виробництва.