Концепція смарт-міста як інструмент забезпечення резільєнтності міської екосистеми та соціальної інклюзивності в умовах повоєнного відновлення: кейс для України

Анотація

Досліджено сутність смарт-міста як еволюційного продовження традиційного міського простору, де цифрові технології інтегруються в усі сфери функціонування міської екосистеми з метою адаптації до невизначеності й нестабільності та забезпечення зростання якості життя населення, сталого розвитку. Обґрунтовано, що такий підхід до організації міського простору спрямований на забезпечення резільєнтності міських екосистем та соціальної інклюзивності в умовах повоєнного відновлення України.

Мета статті – дослідити потенціал реалізації концепції смарт-рішень у розвитку українських міст і регіонів та обґрунтувати українську модель розбудови смарт-міст у контексті повоєнної відбудови та забезпечення резільєнтності міських екосистем та соціальної інклюзивності у довгостроковій перспективі  Методологічну основу дослідження становить сукупність методів: системно-структурний та концептуальний аналіз для декомпозиції екосистеми смарт-міста та структурування його складових, порівняльного аналізу та кейс-стаді для аналізу світового досвіду розбудови смарт-міст та трендів розвитку смарт-рішень в Україні, абстрактно-логічного узагальнення та моделювання для розробки алгоритму розбудови смарт-міст в Україні у контексті повоєнного відновлення. 

Українська модель смарт-рішень для міської екосистеми перебуває на етапі становлення та поступово наближається до європейських підходів, адаптуючись до національних соціально-економічних умов та викликів повоєнного часу. Розроблено послідовний алгоритм дій, спрямований на ефективний розвиток національної моделі смарт-міста у середньо- та довгостроковій перспективі. Обґрунтовано, що в умовах повоєнного відновлення важливим аспектом масштабування моделі є розвиток людського капіталу за такими напрямами: цифрова інклюзія для подолання цифрових розривів, ресоціалізація для адаптації до потреб ветеранів і осіб з інвалідністю, а також тимчасово переміщених осіб, створення цифрових умов для віддаленої роботи щодо залучення людських ресурсів у регіони, що відновлюються, формування нової генерації менеджерів, здатних приймати управлінські рішення щодо розвитку міських екосистем на основі відкритих даних та інструментів моделювання.

Виявлено, що комплексність підходу розвитку смарт-міста базується на тому, що смарт-ініціативи стають частиною довгострокових стратегій сталого відновлення і розвитку територій. Його невід’ємними складовими є протистояння кіберризикам, інноваційний розвиток, розвиток людського і соціального капіталу, здатність інтегрувати технологічні інновації з інституційними реформами, відкритим урядуванням і соціальноорієнтованим розвитком міської екосистеми, інтеграція циркулярної економіки. Саме ці питання й повинні стати об’єктами подальших досліджень.