Геополітичні та інституційно-правові фактори функціонування євразійських транспортних коридорів у контексті інтеграційних перспектив України

Анотація

Метою статті є систематизація факторів функціонування євразіатських транспортних коридорів (далі - ЄТК) на сучасному етапі та оцінка геополітичних, інституційно-правових та безпекових факторів, що впливають на забезпечення перевезень по ЄТК (Транскаспійського коридору, TRACECA, маршрутах в рамках Ініціативи “Пояс і шлях” (Belt and Road Initiative – далі BRI) та оцінка їх впливу на формування інтеграційних перспектив України у межах євразійських транспортно-логістичних систем.

У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: системний та структурно-функціональний аналіз – для виявлення взаємозв’язків між ключовими факторами впливу, порівняльний аналіз – для оцінки особливостей функціонування різних транспортних коридорів, інституційний підхід – для дослідження ролі міжнародно-правових угод, а також метод узагальнення – для формування висновків і рекомендацій щодо інтеграції України до ЄТК.

Встановлено, що функціонування системи міжнародних транспортних коридорів визначається сукупністю взаємопов’язаних факторів різного рівня взаємодії, серед яких геополітичні, інституційно-правові, економічні,  інфраструктурно-технологічні, соціально-екологічні. Водночас на сучасному етапі фактори геополітичної стабільності та інституційно-правові стають ключовими. Показано, що воєнні конфлікти, блокади транспортних шляхів і зростання безпекових ризиків суттєво впливають на стабільність логістичних ланцюгів, спричиняючи зміні маршрутів і збільшенню витрат. Обґрунтовано важливість існування стратегій мінімізації негативної дії факторів, а саме розвитку альтернативних гілок та маршрутів ЄТК як інструменту підвищення стійкості міжнародних перевезень. Визначено, що міжнародні конвенції та угоди у сфері транспорту і митного регулювання формують інституційну основу ефективного функціонування мультимодальних перевезень, знижуючи адміністративні бар’єри та забезпечуючи передбачуваність транзиту. Оцінено інтеграційні перспективи України до зазначених коридорів, зокрема через розвиток інфраструктури, участь у мережі TEN-T та використання альтернативних логістичних маршрутів.

Обґрунтовано, що інтеграція України до ЄТК залежить від здатності адаптувати національну транспортну систему до умов підвищених геополітичних ризиків. Ключовими напрямами підвищення транзитної конкурентоспроможності визначено диверсифікацію маршрутів, гармонізацію нормативно-правового забезпечення митних процедур за міжнародними стандартами та посилення безпеки транспортної інфраструктури. Реалізація зазначених заходів сприятиме формуванню стійкої транспортно-логістичної системи та зміцненню позицій України як транзитної держави у напрямку Європа–Азія.