Селективний підхід до регулювання трансформації волонтерства у соціальне підприємництво

Анотація

Мета. Обґрунтувати селективний підхід до регулювання трансформації волонтерства у соціальне підприємництво та розробити інструментарій сегментації волонтерських ініціатив для диференційованої підтримки їхнього переходу до підприємницьких моделей діяльності в умовах повномасштабної військової агресії росії проти України. Методи. Систематизація та порівняльний аналіз для узагальнення теоретичних підходів до трансформації волонтерства та готовності неприбуткових організацій до масштабування; матричний метод для побудови інструменту сегментації волонтерських ініціатив за двома осями — траєкторія трансформації та рівень готовності; експертне оцінювання для пріоритизації сегментів за каскадним потенціалом, ресурсоємністю та імовірністю успіху. Методологічну основу становить концепція селективного регулювання товарних ринків, адаптована до специфіки волонтерського сектору. Результати. Сформульовано п’ять принципів селективного регулювання — адресність, пропорційність, стадійність, контекстуальність, каскадність; розроблено систему критеріїв оцінювання готовності за п’ятьма вимірами (організаційна зрілість, фінансова спроможність, компетентнісний потенціал, ринкова орієнтованість, ціннісна сумісність), операціоналізованими через десять індикаторів із трибальною шкалою (загальний бал від 10 до 30); побудовано матрицю сегментації 3×3, що поєднує три траєкторії трансформації (виробничу, сервісну, гібридну) з трьома рівнями готовності й описує дев’ять типових сегментів; сформовано диференційований набір інструментів підтримки для кожного сегмента; побудовано інтегровану модель селективного регулювання зі зворотним зв’язком та каскадним ефектом. Висновки. Наукова новизна визначається тим, що вперше запропоновано цілісну модель селективного регулювання, яка адресує не волонтерство і не підприємництво окремо, а саме перехідний стан між ними в умовах воєнного часу. Практичне значення стосується органів державної влади (обґрунтування диференційованого підходу замість універсальних програм), волонтерських організацій (інструмент самодіагностики готовності до переходу) та інституцій підтримки і донорів (рамка формування адресних програм за сегментами).