Когнітивно-адаптивна модель управління проєктами оборонно-промислового комплексу в умовах стратегічної невизначеності

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена глибокою трансформацією сектору безпеки й оборони, високою інтенсивністю зовнішніх загроз, прискоренням технологічних змін та необхідністю забезпечення ефективного використання обмежених ресурсів в умовах стратегічної невизначеності. Метою статті є розроблення концептуальної когнітивно-адаптивної моделі управління проєктами оборонно-промислового комплексу в умовах стратегічної невизначеності, яка забезпечує формалізацію причинно-наслідкових взаємозв’язків між ключовими факторами функціонування системи, підтримку адаптивного прийняття рішень та підвищення стійкості й ефективності реалізації проєктів ОПК.

У процесі дослідження використано методи системного аналізу - для обґрунтування логіки функціонування проєктів ОПК як складних відкритих систем; методи структурно-функціонального аналізу - для формування архітектури когнітивно-адаптивної моделі; метод когнітивного моделювання - для побудови причинно-наслідкових взаємозв’язків між ключовими параметрами системи; елементи системної динаміки - для визначення контурів зворотного зв’язку та механізмів адаптації; метод узагальнення - для систематизації сучасних наукових підходів до перед проектного планування, адаптивного управління складними системами.

У результаті дослідження встановлено, що сучасне середовище функціонування ОПК характеризується високою динамічністю військово-стратегічних загроз, швидкою зміною технологічних вимог, ресурсними обмеженнями та нелінійністю зовнішніх впливів, що потребує переходу до когнітивно-адаптивних підходів управління проєктами. Сформовано концептуальну структуру когнітивно-адаптивної моделі управління проєктами ОПК, яка включає зовнішнє середовище стратегічної невизначеності, когнітивний контур інтерпретації, адаптивний контур управління та механізми зворотного зв’язку. Побудована когнітивна карта взаємозв’язків дозволила формалізувати причинно-наслідкові залежності між ключовими параметрами системи та визначити позитивні й негативні feedback-контури, що впливають на результативність реалізації проєктів ОПК.

Запропонований адаптивний механізм управління, який включає цикли корекції, сценарне оновлення, тригери зміни параметрів проєкту та динамічний перерозподіл ресурсів, забезпечує підвищення гнучкості системи управління, скорочення управлінської інерційності та більш ефективне реагування на зміни зовнішнього середовища.

Визначено напрями практичного застосування моделі для управління проєктами виробництва озброєння, модернізації ОПК, оборонної логістики та цифрових військових платформ. Запропонована модель може бути використана як методологічна основа адаптивних систем підтримки прийняття рішень, управління ризиками та цифрових платформ ситуаційної обізнаності в системі оборонно-промислового комплексу України.