Економіко-екологічні пріоритети розвитку туризму в гірських регіонах України

Анотація

У статті обґрунтовано концептуальні засади та практичний інструментарій реалізації економіко-екологічних пріоритетів розвитку туристичної індустрії в гірських регіонах України. Доведено, що специфіка гірських екосистем, які мають низький поріг стійкості до антропогенних навантажень, вимагає підпорядкування економічних інтересів суб’єктів господарювання принципам сталого розвитку. Ігнорування екологічних наслідків призводить до незворотної деградації ландшафтів, що руйнує первинний рекреаційний базис і знижує довгострокову конкурентоспроможність дестинацій.

Здійснено комплексний аналіз сучасного стану ринку туристичних послуг у Карпатському регіоні (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька області). Виявлено структурне явище вимушеної гіперконцентрації внутрішніх туристичних потоків у 2021–2025 роках, внаслідок якого кількість розміщених осіб у колективних засобах розміщування зросла в середньому на 78,4%. Попри позитивні фінансові наслідки у вигляді подвоєння надходжень від туристичного збору (до 79,8 млн. грн.), цей процес має екстенсивний характер і супроводжується зростанням обсягів утворення твердих побутових відходів на 92%, що створює критичне навантаження на локальну інженерну інфраструктуру громад.

У підсумку сформовано схему архітектури стратегічних орієнтирів державної та регіональної політики, яка об'єднує законодавчі стандарти макрорівня, інфраструктурні інвестиції мезоревня та локальні інструменти громад і бізнесу в єдиний керований контур управління, здатний конвертувати екологічні обмеження у довгострокові економічні дивіденди.

Визначено інституційні бар'єри, які заважають органам місцевого самоврядування ефективно використовувати наявні регуляторні повноваження в умовах децентралізації влади. Окреслені наукові положення створюють підґрунтя для розробки цільових муніципальних програм розвитку «зеленого» підприємництва та екологічного страхування рекреаційної діяльності.