Механізми реструктуризації переробної промисловості у вимірі суспільного добробуту та розвитку експорту

Анотація

Метою статті є обгрунтування механізмів реструктуризацїї переробної промисловості як опори для вирішення проблем задоволення внутрішніх потреб громадян, підвищення їх добробуту та розвитку експорту.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні використано низку загальнонаукових і спеціальних методів, серед яких: структурно-функціональний аналіз і економіко-математичне моделювання – для визначення структури механізмів забезпечення практичних дій щодо реструктуризації переробної промисловості та формалізації цих механізмів; метод системного аналізу - для розгляду переробної промисловості як єдиної складної екосистеми, де зміна одного елемента (структури) впливає на всі інші; абстрактно-логічний метод - для визначення причинно-наслідкових зв'язків між напрямами структуроутворення та суспільним добробутом без впливу другорядних факторів; метод порівняльного аналізу (бенчмаркінг) - для зіставлення вітчизняних практик з успішними міжнародними практиками (досвідом країн ЄС); системний підхід - для розробки рекомендацій щодо використання механізмів реструктуризації переробної промисловості; логічного узагальнення результатів - для формулювання висновків.

У статті розроблено концептуальний підхід до формування механізмів реструктуризації переробної промисловості за принципом «Build Back Better and Greener», який базується на системній взаємодії фінансових, регуляторних, інноваційних, інституційних та ринкових складових через інструментарій економічної інженерії, що забезпечує узгодження інвестиційних проєктів, цільових програм та інституційно-регуляторних трансформацій для досягнення цілей сталого розвитку, підвищення добробуту населення та зміцнення експортного потенціалу.

Запропоновано модель політики реструктуризації переробної промисловості у воєнно-повоєнний період, що поєднує інструменти швидкого реагування та довгострокової структурної модернізації на основі централізованої координації, регіональної адаптації та механізмів партнерської взаємодії держави, бізнесу й міжнародних партнерів, забезпечуючи досягнення подвійного ефекту – зміцнення внутрішньої продовольчої та товарної безпеки і формування передумов для експортно орієнтованого зростання.

Удосконалено теоретико-методичний підхід до обґрунтування взаємозв’язку процесів структуроутворення та реструктуризації переробної промисловості, який розглядає структуроутворення як визначальний фактор формування кластерів, ланцюгів доданої вартості та інноваційних екосистем, що задають параметри функціонування фінансових, регуляторних, інноваційних та інституційних механізмів розвитку галузі.

Розвинено наукові підходи до обґрунтування впливу реструктуризації переробної промисловості на соціально-економічний розвиток, які дозволяють встановити причинно-наслідкові зв’язки між структурними трансформаціями, рівнем зайнятості, якістю життя населення, екологічною безпекою та формуванням конкурентоспроможного експортного потенціалу держави.

Політика реструктуризації переробної промисловості повинна бути прагматичною, швидкої дії та орієнтованою на подвійний ефект: гарантувати внутрішню продовольчу та товарну безпеку/добробут і одночасно будувати основу для стійкого експортно-орієнтованого зростання. Це вимагає стратегічної комбінації інструментів, міцного організаційного каркасу, регіональної адаптації та постійного діалогу з бізнесом на основі прозорості та чітких пріоритетів дій.