Підвищення конкурентоспроможності українського зерна на світових ринках: стратегічний підхід

Анотація

У статті досліджено стратегічні підходи до підвищення конкурентоспроможності українського зерна на світових ринках з урахуванням нових викликів, пов’язаних із трансформацією глобальної аграрної логістики, зміною геоекономічної кон’юнктури та впливом воєнних ризиків. Обґрунтовано, що забезпечення сталих позицій України як одного з провідних експортерів зернових потребує переходу від реактивної моделі експортного управління до концептуально цілісної стратегії довгострокового позиціювання на міжнародному ринку. Проведено комплексний аналіз теоретико-методологічних основ поняття «конкурентоспроможність» у контексті аграрного експорту та визначено ключові фактори, що впливають на її формування – якість продукції, логістична ефективність, державна підтримка, маркетинг, міжнародна довіра та рівень ризику.

Запропоновано авторську мультиплікативну модель стратегічного просування українського зерна, яка поєднує в одному аналітичному контурі інституційні, інфраструктурні та комунікаційні складники експортної політики. Побудована модель дозволяє здійснювати кількісне оцінювання ефективності стратегій в умовах багатофакторної невизначеності та є основою для подальших емпіричних досліджень у галузі економіки аграрного сектору. Також систематизовано основні бар’єри, що перешкоджають реалізації конкурентного потенціалу – інституційна фрагментарність, слабка логістична координація, нестабільність каналів збуту, нерівномірність державної підтримки.

На основі проведеного аналізу сформульовано стратегічні напрями розвитку: диверсифікація ринків, цифровізація логістики, посилення сертифікаційної інфраструктури, залучення міжнародних партнерів, інституційне моделювання експортних процесів. Стаття має прикладне значення для розробки політик аграрного розвитку, державної підтримки експорту та проєктування інноваційної логістики аграрної продукції.