Удосконалення методологічного інструментарію оцінювання конкурентного потенціалу промислових підприємств

Анотація

Метою статті є розвиток теоретико-методичних засад оцінювання конкурентного потенціалу промислових підприємств на основі узагальнення та систематизації існуючих наукових підходів, а також розроблення структурно-інтегральної моделі, яка забезпечує комплексну кількісну та якісну оцінку конкурентного потенціалу з урахуванням його багатокомпонентної природи, ієрархічної структури та різноспрямованого впливу показників.

У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів, що забезпечили досягнення поставленої мети. Зокрема, застосовано методи теоретичного узагальнення, систематизації та класифікації – для формування сучасної типології підходів до оцінювання конкурентного потенціалу; системно-структурний аналіз – для обґрунтування складових конкурентного потенціалу та їх групування у відповідні блоки; методи економіко-статистичного аналізу – для формування системи відносних показників; метод нормалізації (мінімаксного перетворення) – для забезпечення порівнянності показників; метод аналізу ієрархій – для визначення вагових коефіцієнтів показників і структурних блоків на основі парних порівнянь та перевірки узгодженості експертних оцінок; індексний метод – для розрахунку часткових та інтегрального показників конкурентного потенціалу.

У результаті узагальнення існуючих підходів до оцінки конкурентного потенціалу запропоновано їх класифікацію за різними ознаками. Розроблено структурно-інтегральну модель оцінювання конкурентного потенціалу промислових підприємств, яка поєднує елементи різних підходів, що дає змогу забезпечити порівнянність даних, врахувати різну економічну природу індикаторів та отримати узагальнену характеристику конкурентного потенціалу. На першому етапі реалізації моделі здійснюється формування інформаційної бази дослідження, яка включає систему відносних показників, згрупованих за сімома структурними блоками: ресурсно-енергетичним, виробничо-технологічним, інвестиційно-відтворювальним, інтелектуально-професійним, інноваційно-цифровим, адаптаційно-резильєнтним та інституційно-регуляторним. На наступних етапах реалізації моделі здійснюється попередня обробка показників, що включає ідентифікацію їх як стимуляторів або дестимуляторів та нормалізацію за методом мінімаксного перетворення з метою забезпечення порівнянності. Визначення вагових коефіцієнтів показників і структурних блоків здійснюється із застосуванням методу аналізу ієрархій, що дає можливість врахувати відносну значущість індикаторів та забезпечити ієрархічну узгодженість моделі. Подальше агрегування нормалізованих показників у межах кожного блоку забезпечує формування часткових інтегральних індексів, на основі яких розраховується узагальнений інтегральний показник конкурентного потенціалу промислових підприємств. На кінцевому етапі дослідження запропоновано шкалу інтерпретації інтегрального показника, що передбачає виділення п’яти рівнів конкурентного потенціалу (критично низький, низький, середній, достатній, високий).