Концептуалізація соціально-економічної резильєнтності як комплексного показника стійкості підприємства

Анотація

У статті висвітлено методологічні підходи до оцінювання соціально-економічної резильєнтності підприємств в умовах кризових трансформацій та високої турбулентності економічного середовища. На основі попередніх досліджень бізнес-резильєнтності закцентовано увагу на необхідності поглиблення соціального виміру резильєнтності через інтеграцію людського капіталу до системи економічної резильєнтності підприємства. Також, у статті досліджено, що економічна резильєнтність не може розглядатися виключно через фінансові та ресурсні показники, оскільки здатність підприємства адаптуватися до криз, підтримувати безперервність діяльності та забезпечувати відновлення значною мірою залежить від стану людського капіталу. Визначено, що соціально-економічна резильєнтність формується як інтегрована система взаємодії економічних складових - фінансової стійкості, гнучкості ресурсів, інвестиційної адаптивності, цифрової аналітики, та соціальних компонентів, пов’язаних із кадровою стійкістю, професійними компетентностями, адаптивністю персоналу, мотивацією, організаційною культурою та здатністю працівників до навчання. У дослідженні систематизовано основні складники економічної резильєнтності підприємства та розкрито роль людського капіталу як ключового чинника забезпечення адаптивності й стійкості бізнесу в умовах невизначеності. Саме кадрова стійкість, управлінська гнучкість, розвиток цифрових компетентностей і здатність персоналу до швидкої адаптації визначають можливість як зберігати функціонування після кризових шоків, так і формувати нові траєкторії розвитку.