Аграрний сектор України як чинник економічного розвитку та стійкості: кількісна оцінка за показниками доданої вартості

Анотація

У статті виконано кількісну оцінку ролі аграрного сектору у забезпеченні економічного розвитку та макроекономічної стійкості України у 2014 –2023 рр. Особливу увагу приділено визначенню внеску галузі у створення валової доданої вартості (ВДВ) та її структурному впливу на формування валового внутрішнього продукту (ВВП) у період довоєнного зростання та воєнних викликів.

Методологічною основою дослідження є системний, структурно‑функціональний і порівняльно‑динамічний підходи. Застосовано індексний та структурно‑аналітичний методи для аналізу зміни частки аграрного сектору у ВДВ і ВВП, а також метод економічного узагальнення для інтерпретації результатів. Інформаційну базу сформовано на основі офіційних статистичних даних Державної служби статистики України за 2014–2023 рр., міжнародних звітів World Bank, FAO, OECD, UNDP і аналітичних матеріалів Національного інституту стратегічних досліджень. Для оброблення даних використано методи тренд‑аналізу, порівняння абсолютних і відносних показників та побудову структурних співвідношень між галузевими індикаторами.

Встановлено, що аграрний сектор відіграє ключову роль у функціонуванні національної економіки, забезпечуючи в середньому 8,3-12,5 % ВВП та 9-11 % валової доданої вартості. Порівняльний аналіз показав, що у довоєнний період (2014–2021 рр.) сільське господарство розвивалося швидше, ніж економіка в цілому, виконуючи функцію драйвера зростання. У воєнні 2022–2023 рр. галузь зазнала зниження темпів виробництва, однак утримала здатність формувати високу частку ВДВ, що підтверджує її стабілізуючу функцію. Підвищення частки аграрного сектору у ВВП до 11,43 % у 2022 р. свідчить про збереження його системного значення навіть за умов воєнних ризиків. Виявлено, що стійкість галузі забезпечується диверсифікацією експорту, гнучкістю логістики, орієнтацією на внутрішнє споживання та підтримкою міжнародних партнерів.

Підтверджено, що аграрний сектор України виконує дві взаємодоповнюючі функції – у стабільний період він є чинником економічного зростання, а в кризових умовах - основою макроекономічної стійкості. Результати дослідження свідчать, що система створення доданої вартості у сільському господарстві формує ядро стійкості національної економіки. Практичне значення отриманих висновків полягає у можливості використання їх для розроблення державних стратегій відновлення, спрямованих на посилення потенціалу агропромислового комплексу як ключового елемента структури ВДВ та ВВП України. Подальші дослідження варто орієнтувати на регіональні відмінності, вплив політики підтримки фермерства й ефективність інституційних механізмів забезпечення стійкості.