Монетизація інтелектуального капіталу в розподілених організаційних структурах гіг-економіки

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена активним розвитком гіг-економіки, поширенням платформених моделей зайнятості та трансформацією механізмів створення економічної вартості в умовах цифровізації економічних процесів. У сучасному цифровому середовищі інтелектуальний капітал дедалі більше виступає ключовим ресурсом забезпечення конкурентоспроможності, інноваційної активності та економічної стійкості розподілених організаційних структур. Водночас децентралізований характер взаємодії, нестабільність платформених моделей праці та алгоритмізація управлінських процесів ускладнюють ефективне оцінювання, управління й монетизацію інтелектуального капіталу, що актуалізує необхідність розроблення нових теоретико-прикладних підходів до його економічної капіталізації. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-прикладних засад забезпечення ефективної монетизації інтелектуального капіталу в умовах функціонування розподілених організаційних структур гіг-економіки. Методи. У процесі дослідження використано методи узагальнення, систематизації, структурно-функціонального аналізу, порівняльного підходу, аналітичного моделювання та логічного узагальнення для дослідження особливостей формування, оцінювання й монетизації інтелектуального капіталу у платформених моделях економічної взаємодії. Результати. Досліджено сутнісні характеристики інтелектуального капіталу у розподілених структурах гіг-економіки та визначено специфіку його формування в умовах цифрової координації праці. Виявлено вплив цифрових платформ, мережевої взаємодії та гнучких моделей зайнятості на процеси створення й монетизації інтелектуального капіталу. Обґрунтовано методичні підходи до оцінювання ефективності використання інтелектуального ресурсу з урахуванням економічних, поведінкових і цифрових параметрів професійної діяльності. Доведено, що ефективність монетизації інтелектуального капіталу дедалі більше залежить від цифрової адаптивності, мережевої інтеграції, репутаційної стійкості та здатності учасників платформеного середовища швидко реагувати на зміни ринкового попиту. Водночас виявлено ключові проблеми, серед яких домінують складність оцінювання нематеріальних активів, залежність виконавців від алгоритмізованих механізмів платформ, нестабільність проєктної зайнятості та недостатній рівень правового захисту інтелектуальної праці. У висновках доведено доцільність впровадження прозорих систем цифрового оцінювання професійної ефективності, механізмів управління знаннями та інтегрованих інструментів аналітики інтелектуального капіталу у платформених структурах. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованих підходів для підвищення ефективності управління інтелектуальними ресурсами та забезпечення стійкої монетизації професійних компетентностей у цифровому середовищі. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розвитком адаптивних моделей оцінювання інтелектуального капіталу, удосконаленням механізмів правового регулювання платформеної зайнятості та дослідженням впливу штучного інтелекту на трансформацію процесів цифрової монетизації інтелектуальної праці.