Теоретико-методологічні засади розвитку інвестиційного потенціалу агропродовольчої сфери

Анотація

Вступ. Основною вимогою подальшого розвитку агропродовольчої сфери є активне залучення інвестицій, що сприятимуть модернізації виробництва, впровадженню інноваційних технологій, а також розвитку інфраструктури та підвищенню рівня життя в сільській місцевості. Такий підхід не лише зміцнить позиції України на глобальному аграрному ринку, а й стане потужним драйвером сталого економічного зростання країни.

Метою дослідження є вивчення теоретико-методологічних засад змісту, структури та функціональної ролі інвестиційного потенціалу агропродовольчої сфери у трансформаційній економіці, інституційного середовища його формування та розширеного відтворення.

Результати. Визначено основні фундаментальні економічні категорії, що формуюють поняття «інвестиційний потенціал», де термін «потенціал» інтерпретується у двох основних аспектах (вузьке та широке розуміння). При цьому встановлено характеристики його функціонального аспекту (номінальний, атрибутований та релятивний аспект потенціалу). Аналізуючи сутність поняття «інвестиційний потенціал» виділена низка ключових теоретико-методологічних підходів до його інтерпретації, зокрема: витратний підхід – акцентує увагу на здатності території або економічного суб’єкта залучати та поглинати капітал; ресурсний підхід – розглядає інвестиційний потенціал як сукупність наявних ресурсів та можливостей для інвестування, які формуються під впливом різноманітних економічних, соціальних та політичних факторів; результативний підхід – зосереджується на оцінці ефективності використання інвестиційних ресурсів тощо.

Доведено суб’єктну спрямованість понятійно-категоріального дослідження «інвестиційного потенціалу», що відображає його приналежність як до суб’єкта економічних відносин чи господарювання (підприємства, організації, установи тощо) так і до окремого сектору економіки (галузі виробництва) та регіону тощо. Обгрунтовано авторське визначення поняття «інвестиційний потенціал агропродовольчої сфери як результату синергічної взаємодії соціальних, економічних, трудових, фінансових, земельних, біологічних та інших виробничих ресурсів у поєднанні із галузевими заходами державної підтримки, формує передумови для розширеного відтворення екологічно безпечного агропродовольчого виробництва через ефективне використання власного та залученого інвестиційного капіталу та оптимальне техніко-технологічне навантаження на екосистему. Визначено структурні компоненти інвестиційного потенціалу агропродовольчої сфери регіону тощо.

Висновки. Аналіз інвестиційного потенціалу слід здійснювати з двох основних позицій: 1) розглядати його як мету інвестиційної діяльності, то він виступає як стратегічний актив бізнесу, що формується під впливом низки факторів, які визначають попит на інвестиції; 2) якщо інвестиційний потенціал розглядати як компонент інвестиційної діяльності та результат її реалізації, то він виконує функцію ресурсу для бізнесу, що визначає можливості та обмеження щодо подальшого інвестування тощо.