Український формат вирішення трилеми продовольчого забезпечення

Анотація

у статті досліджено трилему системних умов продовольчої безпеки України в динаміці, як ключової компоненти національної безпеки держави, спроможної гарантувати їй економічну свободу та стійкість. Отриманий результат стане фундаментом гармонізації тристоронньої ринкової взаємодії заінтересованих сторін у економічній площині сфери продовольчого забезпечення. Мета дослідження – виявити можливості вирішення трилеми продовольчої безпеки через дослідження динаміку її субіндексів в воєнних реаліях України. Методи: економічний аналіз значень субіндексів, які формують агрегований показник – індекс продовольчої безпеки, що відображає рівень продовольчого благополуччя. Оскільки в сукупності вони формують системні умови його досягнення, то даний науковий пошук передбачає застосування системного підходу, розглядаючи сферу продовольчого забезпечення як системну (цілісну) тріаду «держава-виробник-споживач», тому в його основу покладено принцип тріалектики, що вимагає пошуку шляхів руху від протидії (конфлікту) інтересів сторін ринку до розумного їх компромісу, а тому передбачає виявлення джерела розвитку внутрішніх суперечностей національної продовольчої системи.

Результати. В процесі аналітичної роботи виявлено парадокс: попри воєнний стан в Україні з його катастрофічними наслідками було досягнуто стану системної стабільності надходження продуктів харчування населенню, про що свідчать практично рівні значення субіндексів продовольчої безпеки у 2024 році. Виявлено чинники, які спровокували її досягнення, а також проаналізовано й обґрунтовано їх природу. Сформовано уявлення про збереження та пошук можливостей гарантування динамічної стійкості системних умов, здатної забезпечити вітчизняній сфері продовольчого забезпечення витривалість до впливу змінних зовнішніх та, зумовлених ними, внутрішніх економічних обставин її функціонування. На основі проведеної аналітичної роботи зроблено висновок: вирішити трилему продовольчого забезпечення населення видається можливим через активізацію роботи усіх груп стейкхолдерів, зокрема латентних, для яких властивий низький рівень стійкості зв’язків – рішення криється саме у створенні умов, необхідних для її підвищення.