Сталий розвиток інфраструктурних проєктів: від стратегічного планування до довгострокової ефективності (теоретичні засади та досвід ЄС)

Анотація

Сталий розвиток інфраструктурних проєктів у сучасних умовах набуває особливого значення, адже інфраструктура є ключовим чинником соціально-економічної стабільності, регіонального згуртування та досягнення кліматичних і цифрових цілей. Метою дослідження є визначення сутності сталості інфраструктурних проєктів, узагальнення науково-методичних підходів щодо її оцінювання та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо її забезпечення на основі досвіду ЄС. В статті на основі аналізу ключових трендів у сфері інфраструктури й транспорту у 2025 році зроблено висновок, що ці зміни безпосередньо впливають на сталий розвиток інфраструктурних систем як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Ключові інфраструктурні тренди 2025 року спрямовані на формування системи інфраструктури, що є більш стійкою, безпечною, інноваційною та інклюзивною, що відповідає загальноєвропейським і глобальним підходам до реалізації Цілей сталого розвитку (SDGs). Визначено, що сталий розвиток інфраструктурних проєктів потребує системного підходу, що охоплює всі етапи життєвого циклу від стратегічного планування до модернізації та трансформації. В умовах зростання соціальних, економічних та екологічних викликів ключовим завданням стає інтеграція принципів сталості на всіх етапах підготовки та реалізації інфраструктурних проєктів. Комплексний підхід до сталого розвитку передбачає поєднання довгострокового бачення, фінансової відповідальності, інноваційних технологій, активної участі громади та належного управління. Водночас важливо забезпечити не лише будівництво об’єкта, а й його ефективну експлуатацію, соціальну прийнятність, економічну життєздатність та екологічну безпеку у довгостроковій перспективі. Узагальнено основні етапи сталого розвитку інфраструктурного проєкту, окреслюючи для кожного з них ключові завдання, необхідні дії, очікувані результати, залучених учасників та інструменти реалізації. Такий підхід дозволяє чітко структурувати процес, зберігаючи фокус на довгостроковій ефективності проєкту. Показано, як поєднання залучення громади та інфраструктурно-сервісного підходу сприяє досягненню різних аспектів сталості (соціальної, економічної, екологічної, культурної, функціональної, інституційної та сервісної) через конкретні механізми участі, рішення та очікувані ефекти. Систематизовано підходи країн ЄС до забезпечення сталості інфраструктурних проєктів, із фокусом на механізмах громадської участі та сервісному потенціалі інфраструктури.