Чинники конкурентоспроможності робочої сили: освітній аспект

Анотація

Метою статті є узагальнення і поглиблення підходів до дослідження чинників конкурентоспроможності робочої сили та формування комплексної класифікації освітніх чинників, що впливають на формування та реалізацію конкурентних переваг на ринку праці. У ході дослідження використовувалися методи: аналізу та синтезу (при розгляді окремих освітніх чинників конкурентоспроможності робочої сили та потенціалу їх комплексного впливу на різних рівнях), узагальнення та систематизації (при побудові класифікації освітніх чинників конкурентоспроможності робочої сили); табличний та графічний метод (для представлення результатів дослідження). За результатами дослідження запропоновано класифікаційні ознаки та здійснено систематизацію освітніх чинників конкурентоспроможності робочої сили: за рівнем формування; за рівнем контролю; за силою впливу; за спрямованістю впливу; за типом; за суб’єктами дії та за характером впливу на стадіях відтворення робочої сили. Обґрунтовано, що освітні чинники конкурентоспроможності робочої сили діють на рівні ринку освітніх послуг та ринку праці, а також залежать від узгодженої їх взаємодії. Запропоновано ці чинники розглядати за двома узагальненими групами: по-перше, освітні чинники, що формують первинні основи конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці та які пов’язані з підготовкою робочої сили в системі формальної освіти; та, по-друге, освітні чинники, що впливають на рівень конкурентоспроможності та можливості його підвищення для зайнятого або безробітного населення. Визначено, що класифікація освітніх чинників конкурентоспроможності робочої сили за рівнями управління (чинники, що діють на мега-, макро-, мікро-, мезо-, індивідуальному рівнях) створює можливості для розробки системних заходів щодо мінімізації ризиків та створення сприятливих умов для формування конкурентних переваг і можливостей їх реалізації на ринку праці.