Сталий розвиток підприємства: концепція, механізми реалізації та виклики в умовах війни

Анотація

умовах зростаючого дефіциту ресурсів та загострення екологічних проблем підприємства мають інтегрувати принципи сталого розвитку у свої стратегічні пріоритети для забезпечення довготривалої життєздатності та зміцнення конкурентних позицій. Метою статті є є ідентифікація концепції сталого розвитку підприємства та її активної підтримки через розвиток зовнішнього середовища та  внутрішніх підсистем шляхом впровадження інновацій.. В  статті використано методи аналізу й синтезу наукової літератури, систематизації та теоретичного узагальнення. Встановлено, що сталий розвиток підприємства є процесом цілеспрямованого соціально-економічного зростання, що не лише враховує поточні потреби, але й орієнтований на забезпечення потреб майбутніх поколінь. Сталий розвиток гармонійно поєднує економічну вигоду, соціальну відповідальність та екологічну стабільність, що робить його комплексною стратегією довготривалого успіху. Альтернативним до сталого розвитку є непередбачуваний розвиток, в основі якого лежать  три механізми: паразитизм, шахрайство та марнотратство. Доведено, що сталий розвиток підприємства передбачає такий підхід до його функціонування, за якого компанія дбає про зовнішнє середовище, забезпечуючи збереження й відновлення зовнішніх ресурсів та підтримує свої внутрішні підсистеми, розвиваючи їх для забезпечення  сталої відтворюваності. Обґрунтовано, що сталий розвиток підприємства ґрунтується на двох ключових напрямах: зовнішнє відтворення (охоплює економічні, етичні та соціальні складові), внутрішнє відтворення (включає  економічну та етичну компоненти). Ідентифіковано виклики реалізації концепції сталого розвитку підприємств в Україні: відсутність цілісної та узгодженої державної політики, спрямованої на регламентацію впровадження інновацій для забезпечення сталості у підприємницькому середовищі, фінансова нестабільність, низький рівень екологічної свідомості серед персоналу та управлінців, недостатньо розвинена інфраструктура в галузях управління відходами, переробки ресурсів і впровадження відновлюваних джерел енергії, технологічна відсталість і обмежений рівень інноваційної активності. Подолання вищезазначених бар’єрів є необхідною умовою для ефективної імплементації концепції сталого розвитку  в українських підприємствах.