Антикризові заходи управління міжнародною діяльністю українського виробничого підприємства

Анотація

Стаття присвячена розробці комплексу заходів антикризового управління для українських виробничих підприємств, що ведуть міжнародну діяльність. У дослідженні розглядаються можливості адаптації ефективних стратегій реагування на кризу до специфічних умов, зумовлених перебоями, нестачею робочої сили та нестабільністю ланцюгів постачання, пов’язаними з війною. Мета – запропонувати практичні рішення для підвищення безперервності бізнесу, операційної ефективності та експортної конкурентоспроможності в умовах кризи. Додаткова мета – продемонструвати, як імітаційне моделювання та інструменти цифрової трансформації можуть покращити прийняття стратегічних рішень у невизначеному середовищі. Методологічний підхід включає порівняльний аналіз міжнародної практики та використання моделювання дискретних подій (DES) для оцінки кризових сценаріїв. Було змодельовано три операційні сценарії: докризовий (базовий), кризовий (з ланцюгом постачання та перебоями в робочій силі) та адаптивний (із залученням автоматизації та диверсифікованих постачальників). Для оцінки ефективності різних стратегій використовували ключові показники ефективності, такі як час виконання замовлення, обсяг виробництва, втрати клієнтів і фінансовий вплив. Результати показують, що адаптивні стратегії, засновані на автоматизації на основі ШІ, цифровій торгівлі та диверсифікації ланцюга постачання, значно знижують операційні ризики та фінансові втрати. В адаптивному сценарії обсяги виробництва відновилися до 85% базової потужності, а фінансові втрати зменшилися на 57% порівняно з кризовим сценарієм. Дослідження демонструє потенціал локальної адаптації міжнародних систем управління кризою до українського контексту. Висновки статті підкреслюють, що антикризове управління має бути інтегроване як стратегічний пріоритет для українських виробничих підприємств, особливо тих, що здійснюють міжнародну діяльність. антикризове управління має стати стратегічним пріоритетом українських виробничих підприємств, особливо тих, які здійснюють міжнародні операції. Моделювання підтверджує, що проактивне планування та впровадження технологій є важливими для підтримки конкурентоспроможності в нестабільному середовищі. Майбутні шляхами дослідженнями можуть стати аналіз застосування гібридних методів моделювання та інтеграції структур управління ризиками для вдосконалення стратегій стійкості підприємства.