Інтегрований механізм оцінювання ефективності інвестиційних рішень у розвитку агропродовольчого сектору в умовах системної невизначеності

Анотація

У статті досліджено сучасні методологічні підходи до вибору та оцінювання інвестиційних інструментів для стратегічного розвитку агропродовольчого сектору в умовах системної невизначеності. Актуальність дослідження зумовлена зростаючим впливом геополітичної нестабільності, воєнних загроз, кліматичних змін, логістичних порушень, інфляційних процесів, ринкової волатильності та інституційних трансформацій на інвестиційну активність у аграрній економіці. Агропродовольчий сектор розглядається як один із ключових драйверів економічного зростання, продовольчої безпеки, експортного потенціалу та соціально-економічної стабільності України.

У дослідженні систематизовано та критично проаналізовано класичні фінансово-економічні, ризик-орієнтовані, інтегральні, багатокритеріальні, ESG-орієнтовані, адаптивно-сценарні та інноваційно-технологічні підходи до прийняття інвестиційних рішень. Встановлено, що традиційні методи оцінювання інвестицій, засновані на дисконтованих фінансових показниках (NPV, IRR, PI, DPP), є недостатніми в умовах високої невизначеності, оскільки вони не враховують повною мірою зовнішні шоки, екологічні ризики та фактори стратегічної стійкості.

У статті визначено основні рівні та джерела невизначеності, що впливають на інвестиційний розвиток агропродовольчого сектору, зокрема макроекономічні, галузеві, інституційні, підприємницькі, кліматичні та пов’язані з екзогенними шоками чинники. Запропоновано формалізовану модель інтегрованої інвестиційної невизначеності, яка відображає взаємодію різних рівнів ризику та нестабільності.

Особливу увагу приділено необхідності інтеграції ESG-принципів, механізмів адаптивного управління, сценарного моделювання та багатокритеріальних інструментів оцінювання до системи інвестиційного аналізу. Автори обґрунтовують доцільність формування комплексної адаптивної моделі оцінювання ефективності інвестицій, яка поєднує фінансову прибутковість, стійкість до ризиків, екологічну сталість, соціальні ефекти та інституційну адаптивність.

Доведено, що ефективність інвестиційних рішень в агропродовольчому секторі слід інтерпретувати не лише через фінансову віддачу, а й через здатність інвестиційних інструментів адаптуватися до кризових умов, підтримувати довгострокову стійкість та забезпечувати стратегічну резильєнтність в умовах системної невизначеності.